Наукові
читання до 150-річчя Бориса Грінченка
Питанням дослідження педагогічної діяльності Б.Гринченка
займалися такі науковці як Веркалець Михайло Миколайович ( д.ф.н.; доцент кафедри історії л-ри і
журналістики), Гайдаєнко Ірина Василівна (аспірант кафедри мовознавства
Херсонського державного педагогічного університету) та інші.
Науковці зазначають про те,
що на вітчизняній
педагогічній ниві яскравий слід залишив Борис Дмитрович Грінченко — видатний
український письменник, журналіст, прогресивний громадський діяч, ім'я якого
поступово повертається з незаслуженого забуття до наших сучасників. Його
настанови й рекомендації дедалі частіше беруть на озброєння викладачі вищих
навчальних закладів та вчителі середніх шкіл, вихователі дошкільних закладів.
Значущою для нас є педагогічна спадщина Бориса Грінченка. Доля
нечасто усміхалася до цієї незвичайної людини. У 16 років
син дрібномаєтного дворянина Борис Грінченко, на той час захоплений ідеями народництва,
за читання підозрілої літератури був заарештований і виключений із середньої
реальної школи в Харкові. Тільки через два роки йому вдалося скласти при
Харківському університеті іспит
на звання вчителя, після чого став учителювати на селі. У 1881 році
в с.Введенське Зміївського повіту почалась робота народним учителем, якій було присвячено десять років життя.
Педагогічна система Б.Гринченка базується на
таких принципах:
·
Рідна мова разом з народною мораллю,
народною педагогікою сприяє формуванню таких рис майбутнього громадянина, як
патріотизм, гуманність, добропорядність у взаєминах;
·
Традиції батьків, відбиті в рідній мові,
забезпечують виховання людини з глибоким почуттям патріотизму. Цю ідею письменник
втілив в оповіданні "Олеся" .
·
Б. Грінченко дотримувався думки, що для
ефективного навчання клас доцільно ділити на групи, очолювані добре
підготовленим учнем — помічником учителя;
·
Важливим завданням школи Б. Грінченко
вважав трудове виховання як необхідну умову повсякденного життя, що забезпечує
кращий фізичний розвиток, виробляє спритність і вміння володіти найнеобхіднішими
інструментами. Думку про те, що фізична праця робить людину кращою, добрішою,
письменник втілив у творах, написаних в Олексіївці — "Каторжна", "Грицько", "Украла", "Кавуни", "Панько", "Батько та дочка";
·
Істотного значення надавав педагог і
формуванню в учнів уміння вести ділову документацію: писати листи, прохання і
виступи перед аудиторією;
·
Розвитку логічного мислення учнів та
оволодінню ними ораторським мистецтвом теж приділялася належна увага.Все це
покликана робити не тільки школа, а й інші установи, зокрема бібліотека;
·
Висвітленню ролі книги в житті дитини
присвячена і стаття Б. Грінченка "К
вопросу о журнале для детского чтения в земской народной школе". На думку вчителя, розумовий розвиток дитини повинен бути
цілеспрямованим, системним і безперервним. Він має забезпечуватися не тільки в
процесі занять у школі, а й під час роботи над книгою поза її межами.
·
Вміло організована й спрямована робота з
книгою — найголовніша запорука формування дитячих уподобань, смаків та
загальної ерудиції. Таким чином, завдання книжки — систематично впливати на
душу дитини з метою виховання її в потрібному напрямі, вироблення високих
моральних якостей. Б. Грінченко наголошував на тому, що книга повинна бути
пройнята ідеалами добра, правди, краси й гуманізму. Саме таким вимогам
відповідає оповідання письменника "Дзвоник";
·
Поєднавши завдання письменника й педагога,
Б. Грінченко дбав і про естетичне виховання школярів. Твори, написані для них, повинні
відповідати усталеним художнім смакам народу, щоб з самого початку читання
дитячий розум звикав до правдивого і художнього у мистецтві. Хороший твір, пише
Б. Грінченко, має будити в маленького читача думку, розширювати його кругозір.
Тому він повинен бути насамперед розумним. Важливу роль відіграє у творі цікавий
сюжет. Принцип зацікавлення серед методів навчання Грінченка займає одне з чільних
місць;
·
Ряд ідей висунув свого часу Б. Грінченко і
стосовно друкування книжок для дітей. Він вважав, зокрема, що поганий шрифт
підручників, як і книжок взагалі, псує дитині зір, розвиває короткозорість.
Через те відстоював думку про букварі та читанки, друковані білими літерами на
чорному фоні. Ця ідея не втратила своєї актуальності й нині;
·
Істотного значення надавав Б. Грінченко
використанню в процесі навчання такого важливого принципу, як історизм, що
забезпечує системність набутих знань та розуміння законів конкретної епохи;
·
Одним із найголовніших принципів навчання
Грінченко вважав систематизацію знань. Таким повинен бути і виклад у дитячих
журналах, написаних дохідливою, образною мовою;
І все ж
найвизначнішим досягненням Гринченка-педагога є, очевидно, його буквар під
назвою "Українська граматика до науки читання й писання". Письменник
розповідав: "Я сам написав усю граматику друкованими літерами та й учив по
ній читання й писання свою дитину і чужих дітей, щоб рідною мовою озивалася до
їх наука". Але вперше надруковано цей підручник було лише у 1907 році
в Києві після офіційного визнання царським урядом "малороссийского
наречия".
Граматика складається з чотирьох частин: власне
буквар, читання після азбуки, прописи і звернення "До вчителів"
(методична стаття, де автор подає поради щодо методики роботи з підручником).
У своєму букварі Грінченко пропонує зразки косого
письма малих і великих букв, а також слів і фраз з ними. Вправи для письма
подано послідовно, що, без сумніву, сприяло виробленню навичок правильного
каліграфічного письма.
Науковці, проаналізувавши матеріал букваря, свідчать про те, що методична побудова вивчення кожної букви, якої
додержувався Б.Грінченко, є вдалою. Практика Грінченка збігається з поглядами
сучасних методистів.
Букварна частина граматики поділена на 29 параграфів.
Кожний включає предметний малюнок із підписом, до якого входить нова літера,
окремі слова, речення, а згодом і невеликі оповідання. Автор відзначає, що
намагався розташувати літери у такому порядку, щоб спочатку йшли легші для
вимови звуки, і щоб вистачило матеріалу для читання. З другого параграфа в
підручнику вміщено окремі письмові вправи граматичного характеру та поради
вчителям про те, як слід організувати виконання учнями таких іправ.
Щодо алфавіту, поданого в "Українській
граматиці", то Б.Грінченко в методичній статті "До вчителів"
зауважив: 'Я взяв повний український алфавіт з 33 літер,
тобто: всі ті літери, якими пишуться слова української мови, не викидаючи й
літери Г, без якої нема змоги
обійтися".
Особливої уваги заслуговують уміщені в букварній частині, а також
у розділі "Читання після азбуки" тексти. Автор поставив перед собою
завдання - давати матеріал повністю зрозумілий
дітям, йдучи від легкого до складного, і цікавий за змістом. Хороший знавець фольклору, Б.Грінченко
використав прислів'я, приказки, загадки, народні вірші. Спеціально для
граматики він написав невеликі оповідання за мотивами народних сюжетів. Цей
матеріал дібраний з урахуванням педагогічної доцільності, спрямований на
виховання чуйності,чесності, почуття дружби, поваги до праці та навчання.
Б.Грінченко ознайомлює дітей з визначними іменами
в українській літературі. У підручнику вміщено вірші Т.Шевченка, Л.Глібова,
Є.Гребінки.
Підручник є досить цінним унеском у розвиток методики
навчання грамоти українською мовою.
1893 рік був завершальним в учительській
діяльності Грінченка, хоча свої педагогічні ідеї він продовжував розвивати у
численних теоретичних працях — "Народні вчителі і вкраїнська школа", "Якої нам треба школи", "На беспросветном пути" —
та втілювати у художніх творах з життя дітей і їх наставників — "Непокірний", "Брат на брата", "Дзвоник" тощо.
Педагогічна діяльність Б. Грінченка —
новітня школа з передовими,практично вивіреними теоретичними висновками й
узагальненнями, вміло ілюстрованими художніми творами. Він залишив нам у
спадщину дуже повчальну педагогічну систему, ознайомлення з якою дедалі більше
стає у пригоді в період перебудови нашого життя як учителям,
так і науковцям.
Немає коментарів:
Дописати коментар