СТИЛЬ ПОВІСТІ ОСИПА ТУРЯНСЬКОГО «ПОЗА МЕЖАМИ БОЛЮ»

Студентська науково-практична конференція, присвячена Дню науки
«Сучасні орієнтири філологічних досліджень»

 

Твір Осипа Турянського «Поза межами болю» є об’єктом багатьох спорів з боку критиків (Р. Плен, Б. Лепкий та ін.), адже віднести його до тієї чи іншої стильової течії неможливо. Актуальність дослідження зумовлена не тільки потребою осмислити на теоретичному рівні проблематику твору, але й необхідністю поглиблювати і розширювати аспекти вивчення характеру його  стильових і художньо-образних особливостей у контексті класичного європейського експресіонізму.

Мета роботи пролягає в дослідженні стильових особливостей повісті-поеми  “Поза межами болю”.

Проаналізувавши низку праць,  можна встановити, що в українській прозі ХХ століття Осип Турянський представляє експресіоністську стильову течію.

Р. Мовчан згадує, що сім’я жила бідно, матеріальної допомоги не було, тому Осип заробляв гроші репетиторством; здобув науковий ступінь доктора філософії, вільно володів чужеземними мовами: німецькою, англійською, угорською, польською, грецькою, латинською та іншими.

О. Ткачук зауважив, що особливою популярністі, за роки життя письменника, набула різдвяна легенда «Як люди приймали Христа».

Р. Плєн наголосив, що як митець, Турянський формувався під впливом модерністських шукань Марка Черемшини, Леся Мартовича, Василя Стефаника.

Автобіографічну повість «Поза межами болю» проймає гуманістична ідея, антивоєнний пафос, осудження імперіалістичної війни. В багатьох працях Л. Венгерова особливу увагу звернено на слова О. Турянського: «Школа і красне письменство, література – ось криниці, з яких треба черпати живлющу й цілющу воду, пити її, підливати нею молоду паросль».

Експресіонізм (від франц. ixpressio – вираження) – напрям  у літературі та мистецтві, що розвивається з 1905 по 1920–ті роки й досягає найбільшого розквіту в Німеччині.

У перші роки свого розвитку експресіонізм існував як форма індивідуального протесту проти капіталістичної дійсності, жорстокості, зла. Митець, на думку експресіоністів, не повинен копіювати дійсність, вірогідно відтворювати її: автор насамперед прагне виразити власне ставлення до того, що він зображає, ставлення глибоко особистісне, емоційне, суб'єктивне, пристрасне. Пізнати дійсність – означає для експресіоністів подолати її за рахунок визволення емоційної енергії суб'єкта.

Світ для більшості письменників-експресіоністів є ворожим для людини, звідси – проникливий біль за людину, за її відчуженість від суспільства та інших людей, прагнення повернутися до первісних людських почуттів дружби й кохання, мрія про всесвітнє братерство людей.

У середині 1920–х років експресіонізм як самостійна течія припиняє своє існування.

В експресіонізмі синтезуюча, конструктивна роль належить духові. Звідси – глобалізація, універсалізація, персоналізація. У плані хронотопу експресіонізм характеризується позачасовістю, позапросторовістю.

Художня картина світу у творі О. Турянстького «Поза межами болю» побудована на розповіді про жахіття війни, падінні й духовному возвеличенні людини. Конкретні епізоди, як вбивство вартовим полоненого, який не має сил далі йти, мають повторюваний характер, коли одиничне узагальнює типові ситуації. У контексті твору важливу роль відіграють монологи дійових осіб, які часто переходять у марення.

Характерною ознакою цієї повісті є поєднання ліризму з  достовірністю, документальністю змальованих подій. Повість складається з мікрочастин. Сюжет повісті однолінійний і концентричний, тобто події у ній розвиваються в причинно наслідкових зв’язках.

Проаналізувавши проблематику твору, нами було встановлено, що особливу увагу акцентовано на гуманістичних ідеалах і вселюдських мотивах. Поема Осипа Турянського має дві кульмінаційні сцени, які створені з рівновеликою експресивною напругаю вираження і пов’язані з однаково важливими ситуаціями морального, духовного вибору: перша кульмінація стосується мотиву боротьби між духом й тілом,  друга кульмінаційна сцена пов’язана з мотивом двобою між життям і смертю.

У творі Турянського зображено загострене суб'єктивне світобачення через призму переживань та емоцій автора в екстремальній ситуації. Вперше в українській літературі письменник використовує природу не як тло чи опис, суголосний подіям, а як караючу ворожу силу.

Осип Турянський порушує багато проблем у цьому творі: держава й людина; війна й людина; війна й політичні амбіції верхівки; влада грошей; збереження духовності й моральних цінностей, та основною через увесь твір проходить ідея протесту проти війни.

Отже, можна зробити висновки, що твір Осипа Турянського «Поза межами болю» дійсно належить до експресіоністської літературної течії. Автор зображує  свідомість людини, її внутрішні переживання та емоції. Метою автора  було показати всі аспекти життя людини без ідеалізації, бо всі вони є виявом людської духовності, адже,  сила духовного виразу стала характерною  властивістю естетики експресіонізму.

Література

1.      Венгеров Л. М. Стильові течії/Венгеров Л. М. Зарубіжна література 1871 – 1973: загальні питання /[за ред. Л. М. Венгерова]. – К.: Вища школа, 1974. – С.283 – 302

2.      Мовчан Р. Осип Турянський/ Укр. мова й література в серед. школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - № 6. – 2011. – С. 63 – 72

3.      Печарський А. Поетика «Поза межами болю» Осипа Турянського: автореферат дис. канд. філ. наук: 10.01.01/Печарський А. – Л.: 2001. – 20 с.

4.      Плєн Р. Естетично-критичні замітки до твору Осипа Турянського «Поза межами болю»//Турянський О. Поза межами болю: Картина в безодні. – Відень-Чікаго, 1921. – С. 2 – 7

5.      Ткачук О. Наративний модуль повісті-поеми «Поза межами болю» Осипа Турянського/Ткачук О.// Наукові записки Тернопіл. нац. пед. унів. ім. В. Гнатюка/[за ред. Ткачука О., Глотова О., Гром’яка Т. та ін.]. – Тернопіль, 2011. – Вип. 31. – С. 195 – 206

Григорішина Катерина

 студентка групи УА3

Науковий керівник:

 ст. викл., к. ф. н.

 Макаренко Л. В.