ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ НАВИЧОК РОБОТИ НАД ОРФОГРАФІЧНИМИ ПОМИЛКАМИ

Студентська науково-практична конференція, присвячена Дню науки
«Сучасні орієнтири філологічних досліджень»

 

View more PowerPoint from shinshilla

           Актуальність  роботи зумовлена тим, що більшість учнів роблять багато орфографічних помилок в диктантах та інших вправах різного характеру, тому вчителям треба уникати в учнів помилок за допомогою роботи над помилками і формувати в них навички робити таку роботу,як з усім класом, так і самостійно, це важливо також і для того, щоб учні могли себе самостійно перевіряти і надалі не робити помилок в цих орфограммах.

Мета роботи полягає в формуванні самостійно виконувати роботу над помилками.

Орфографічна грамотність як частина загальної мовної культури складається внаслідок вивчення теорії, свідомого засвоєння правописних правил і проведення системи тренувальних вправ, що забезпечують вироблення необхідних умінь і навичок. У процесі роботи над вправами активну участь беруть усі види пам'яті — слухова, зорова, моторна, розвивається мислення. Вироблення міцних правописних навичок забезпечує поступовий перехід від окремих вправ до виконання самостійних письмових робіт. Традиційно розрізняють такі основні види орфографічних вправ: списування, орфографічний розбір, вправи з орфографічними словниками, різні види диктантів, запис тексту, вивченого напам'ять, перекази, твори.

У системі тренувальних вправ з орфографії велике місце посідають диктанти. Це одна з найефективніших форм роботи, що сприяє виробленню міцних орфографічних навичок. Звичайно, диктант використовують і для формування пунктуаційних навичок, а також і для закріплення знань з фонетики, лексики, граматики. Цінність диктанту в тому, що в процесі його написання учні призвичаюються до активної й організованої колективної праці, адже за один і той самий час треба виконати однакове завдання. Диктант привчає учнів писати з максимальним зосередженням уваги, розвиває пам'ять, зір, слух, вироблює вміння свідомо користуватися орфографічними правилами.

У методиці й практиці навчання існує багато різних видів диктантів, кількість яких поступово збільшується. Різні методисти користуються неоднаковою класифікацією диктантів. Найзручніше класифікувати диктанти, враховуючи такі три критерії: мета проведення, характер запису диктов аного тексту, час пояснення правопису орфограм у тексті.

         Успішне оволодіння орфографією,  передбачає чітко організовану роботу над помилками, до якої слід старанно готуватися. Підготовка розпочинається з дбайливої перевірка письмових робіт, обліку й класифікації помилок. Методика й техніка виправлення помилок може бути різною залежно від періоду навчання, підготовленості класу, організації наступної роботи над помилками. Виправлення може бути таким:
а) неправильно записану літеру чи частину слова вчитель закреслює, зверху пиши правильно, орфограму підкреслює двома рисками, на полі вертикальною рискою відзначає факт наявності помилки й рядку;
б) орфограму, в якій припущена помилка, підкреслює без надписування в правильному вигляді;
в) тільки на полі відзначає наявність помилки в рядку.

Після перевірки письмових робіт помилки облікують і класифікують. Облік помилок дає змогу встановити рівень грамотності учнів, їх знання і навички з орфографії. Облік і класифікація помилок допомагають визначити шляхи роботи над усуненням їх. У процесі класифікації помилки групують, виявляють типові, індивідуальні. Класифікація помилок є необхідною умовою й основою для планування і проведення уроків аналізу їх. Безпосередньо на уроці аналізу орфографічних помилок спершу дається загальна характеристика виконаної письмової роботи в зіставленні з попередньою, оголошуються оцінки, а потім опрацьовується кожне порушене правило. Учні формулюють орфографічне правило, ілюструють прикладами, виконують систему тренувальних вправ, виписують слова з диктанту чи іншої письмової роботи, в яких були припущені помилки. Проте варіанти проведення самої роботи над помилками можуть бути різними. Наприклад, робота може розпочатися виписуванням слів, в яких учні допустили помилку, а вже далі йде аналіз помилки, формулювання правил, виконання різних вправ. Можна робити й навпаки: спочатку виконати тренувальні вправи, опрацювати правила, а на завершення виписати слова з диктанту і т.п. Спостереження за навчальним процесом, бесіди з учнями переконують, що орфографічні помилки найчастіше виникають не тому, що учень не знає правила (більшість учнів правила знають), а тому, що він не «відчуває», де потрібно застосувати правило, тобто не розпізнає орфограму.
     Здатність «відчувати» орфограми, розпізнавати їх в усному мовленні й на письмі — необхідна умова оволодіння орфографічними нормами. Вже при сприйнятті слова на слух у школярів повинен спрацьовувати «сигнал уваги» на орфограму. Важлива роль у вихованні орфографічної пильності, уваги, уміння розпізнавати орфограму на слух належить фонетичному аналізу. Потрібно, щоб учні усвідомили, що орфографічні помилки можуть бути насамперед там, де є фонема в слабкій позиції, і набули автоматизованих навичок розпізнавати на слух звуки слабких позицій. Учні повинні засвоїти: якщо фонема в слабкій позиції, слід застосувати правило.

Звичайно, не можна припиняти роботи над помилками й після дбайливого їх аналізу. І надалі необхідно виконувати спеціальні вправи на ті правила, що найчастіше порушуються; включати приклади на раніше опрацьовані правила в наступні вправи, присвячені вивченню нових орфографічних тем; організовувати добір учнями прикладів на такі правила; використовувати настінні словники важких у правописному відношенні слів; здійснювати систематичне і багаторазове повторення, розраховане на повне усунення помилок.

Список використаної літератури
 1. Методика вивчення української мови в школі/О.М.Бєляєв, В.Я.Мельничайко, М.І.Пентелюк, ГМ.Передрій, Л.П.Рожило.-К.:Рад.школа, 1987.-246с
2. Методика викладання українськой мови а середній школі/ За ред.. І.С.Олійника.-К.:Вища школа,1989.-439с
3. Методика викладання української мови в середній школі/За ред. С. X.Чавдарова і В.І.Масальського. -К.: Радянська школа, 1962. -493с.
4. Методика навчання рідної мови в середніх навчальних закладах/За ред. М.І.Пентелюк:Підручник для студентів-філологів.-К.:Ленвіт,2000.-264с
 5. Норми оцінювання знань, умінь і навичок учнів з української мови в 5—11 класах шкіл з українською та російською мовами навчання. - К. с.240
6. Горбачук В. Т. Класифікація диктантів. - Українська мова і література в школі, 1968. – 269с
7. Дмитровський Є.М. Методика викладання української мови в середній школі. -  К.: Радянська школа, 1965. – 278с.

Виконала: студентка групи УМ3

Глазкова Олена Юріївна

Науковий керівник:

канд. пед. наук Попова О. А.