ТЕМАТИЧНІ ДОМІНАНТИ ТВОРЧОСТІ ГРИГОРІЯ КОСИНКИ

Студентська науково-практична конференція, присвячена Дню науки

«Сучасні орієнтири філологічних досліджень»

View more PowerPoint from shinshilla

Григорій Косинка — видатний новеліст XX століття. Спадщина письменника різноаспектно досліджувалася такими науковцями, як Жулинський М., Кислий Ф., Музичка А., Наєнко М., Непорожній О. Здебільшого це були дослідження психологізму новелістики Г.Косинки. Проте, навіть з урахуванням зробленого вченими, осмислення тематики новел Г.Косинки залишається актуальним і доцільним з погляду всебічного вивчення літературного процесу XIX - поч. XX ст.
Об’єктом нашої роботи стала новелістика Г.Косинки. Предметом даної роботи є тематичні домінанти його творчості. Мета даної роботи полягає в дослідженні тематики творчості Григорія Косинки і розподілу новел за темами. Для досягнення мети курсової роботи були поставлені такі завдання: розглянути тему художнього твору,як його структурний компонент; подати загальну характеристику творчості Г.Косинки; виділити теми в новелістиці Г.Косинки; розподілити новели Г.Косинки за тематикою.

Опрацювавши теоретичні праці Агеєвої В., Галича О.,  Есалнека А., Донченка В., Поспелого Г., Реформаторського А.,  Томашевського Б., Фролової  К., Чижевського Д. ми з’ясували, що тема організує всі елементи твору, надаючи їм того чи іншого художньо-змістового імпульсу, створюючи програму художнього розвитку, додаючи їм певної ідейної спрямованості. Основною ознакою теми є те, що воно є певним посередником між дійсністю, колом подій,що відображені у творі, і художнім світом  цього твору, в якому певним чином аналізуються та узагальнюються відображені явища дійсності. Теми поділяються за рівнями на зовнішню і внутрішню, літературну і вільну,напіввільну і творчу, наскрізну і основу.

Щодо новели як епічного жанру, нами було встановлено, що новела (італ. novella— новина, від лат. novellus — новітній) — малий епічний жанр художньої літератури, іноді новелу ототожнюють з оповіданням. Як коротке розважальне оповідання про реальні або правдоподібні події, виникла в Греції, внаслідок впливу літературної традиції Сходу. Остаточне жанрове становлення новели відбулося в Італії доби Відродження, де за новелою і закріплюється жанрове визначення її як оповіді «анекдотичного» побутового змісту. З розвитком реалізму в новелі спостерігається поглиблення психологізму.              К. Фролова вважає, що сучасна «новела будується не те, що на одному епізоді, а на одній миті, в якій виражається парадоксальність явища буття».

У практичній частині, проаналізувавши біографію і творчість Григорія Косинки, ми з’ясували, що його новелістика має автобіографічне підґрунтя. Нами було опрацьовано близько 30 новел Григорія Косинки, що становить усю його новелістичну спадщину на сьогодні і ми можемо виділити 3 основні теми новел.

Тема проблемами пореволюційного села. Ідейно-стильові особливості новел формувалися під впливом традицій модерної української новели межі XIX—XX ст. Косинці боліли рани бідного окраденого селянства «На буряки», і месницькі дії заблуканого «бандита-дезертира» і кров переконаного партійця «Десять», «Темна ніч», і дрімуча безпросвітність декласованих спекулянтів і «вічних» міщан «Місячний сміх», «Троєкутний бій». Погляд новеліста охоплює не просто проблеми злиднів та горя, експлуатації чи формування політичних орієнтацій, а всю складність стосунків між людьми будь-яких прошарків і будь-яких ідейних переконань.«Провладна критика» 20—30-х pp. звинувачувала письменника в аполітичності, нечіткості ідейної позиції, бо вимагала чорними фарбами змальовувати так званих ворогів народу.

Тема непростої пореволюцїйної дійсністі. Найбільшими здобутками новеліста нині визнані твори «Заквітчаний сон»(1923 p.), «Фавст»(1923 p.), «В житах» (1925 p.), «Мати» (1925 p.), «Політика» (1926 p.), «Серце» (1931 p.), «Гармонія» (1933 p.), у яких він, прагнучи актуалізувати загальнолюдські цінності — добро, мораль, справедливість, показав радощі, болі та прагнення українського народу.Своєрідним синтезом художніх роздумів Косинки про драматичні випробування людини й народу в пореволюційну добу можна вважати два його твори — «Фавст» (1923) і «Гармонія» (1933)

       Про страшні, криваві події Громадянської війни оповідається у новелах «Темна ніч», «Мати» «Десять», «Місячний сміх» (зі збірки «На золотих богів»).«Мати» — один із вершинних здобутків усієї української прози, твір глибоко символічного звучання. Основна думка таких зрілих речей Косинки, як "В житах", "Політика", "Мати", — це ствердження недосконалості, трагічної дисгармонійності світобудови. Григорій Косинка бачить світ недосконалим і часто жорстоким («Серце»), але водночас прекрасним і неповторним кожної миті («Місячний сміх», «В житах», «Заквітчаний сон»).

Ми дійшли висновків, що Григорій Косинка писав тільки про те, що сам добре знав, пережив, перепустив крізь своє серце, в усій творчості можна виділити декілька тем. Пореволюційна доба зі своїми проблемами й селянин, який живе вірою у світле майбутнє — це те, на чому Косинка загострює свої шукання відповідей на питання про сенс життя та долю своїх літературних героїв. Правда життя, правда характеру селянина — стрижнева ознака доробку Григорія Косинки.

Література

1.    Агеєва В. Українська імпресіоністична проза. –  К., 1994.  – 153с.

2.    Галич О.А. Теорія літератури: підручник / О. Галич, В. Назарець, Є. Васильєв;

     За наук. ред. О. Галича. – К.: Либідь, 2001. – 488 с.

3.    Домотенко Ю. Родовід Григорія Косинки. Правда селянської бідноти // Українська мова та література.  – 1996. –  № 14.

4.    Кислий  Ф. Григорій  Косинка//Дніпрова  хвиля. –  К.,1989. –С.539-542.  

5.    Косинка Г. М. Вибрані твори /Упоряд. текстів, передм. І. М. Андрусяка. –Х.: Ранок, 2003. –333с.

6.    Мороз-Стрілець Т. М. Про Григорія Косинку: спогади. – К. : Рад. письменник, 1969.  –215 с. 

7.    Музичка А. Творчий шлях Г.Косинки. «Критика», 1929 –№ 3

8.    Реформатский А. А., Опыт анализа новеллистической композиции.–М.: Опояз,1922.

9.    Томашевский Б.В. Теория литературы. Поэтика. – М.: Аспект Пресс, 1999. - 334 с.

10.    Фролова К. П. Цікаве літературознавство.  – К.,1991. – 140с.

11.    Чижевський Д. Історія української літератури. - Тернопіль, 1994. – 357с.

Карпенко Ірина,

Студентка групи УА3

  Науковий керівник: 

Ст. викл., к. ф. н.

Макаренко Л. В.