МОВНІ ЗАСОБИ ПОЗИТИВНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ОБРАЗІВ-ПЕРСОНАЖІВ В НАРОДНІЙ ЛІРИЦІ

Студентська науково-практична конференція, присвячена Дню науки  

«Сучасні орієнтири філологічних досліджень»

 

View more PowerPoint from shinshilla

Актуальність дослідження. В останні десятиріччя у лінгвістичних колах усе більше утверджується підхід за якого мова розглядається не як замкнута система, а як система, елементом якої є людина. На сучасному етапі розвитку українського та світового мовознавства проблема мовної експресії та її виражальних засобів (різнорівневих мовних одиниць) знайшла своє висвітлення у працях О. Ахманової, О. Бондаря, Т. Борисової, І. Вихованця, Г. Дідука, Л. Жаркової, М. Жовтобрюха, В. Калачникова, В. Ковальова, Л. Мацько, О. Потебнї, В. Чабаненка та інших. Проте дослідження позитивних конотацій мовних засобів у різних контекстах завжди на часі. Народна лірика є містить широкий комплекс емоційно-експеривних оцінок, адже увібрала  в себе духовий досвід народу, його морально-етичні та естетичні уподобання.

Мета нашої роботи полягала у дослідженні особливостей мовних засобів, що використовуються для передачі емоційно-експресивної позитивної оцінки образів-персонажів народних пісень

На основі праць О. Бондаря, В. Виноградова, І. Вихованця, П. Дудика, М. Кочергана, Л. Мацько, О. Мацько, О.  Пономарева, О. Потебні, О. Сидоренко, Г. Удовиченка  розглянуто мовні одиниці, які входять у чотирьохрівневу систему мови фонема, морфема, слово, словосполучення та речення. Цим одиницям властиві певні функції, проте вони виступають і як «реалізатори» функцій мови (комунікативна, мислеоформлювальна, естетична, експресивна, номінативна, пізнавальна тощо). Проте необхідно звернути увагу на те, що всі одиниці мови (фонеми, морфеми, словосполучення, речення) тією чи іншою мірою сприймаються на фоні слова і пов'язані системними відношеннями з ним: статус фонеми як одиниці мови визначається її роллю в смисловій і формальній диференціації слів, морфеми як мінімальної значущої одиниці мови - конструюванням слова, а речення як найвищої в ієрархії значущої одиниці мови-словами в ролі його складників. Отже, слово виступає центральною одиницею, що пронизує всю мовну систему.

Спираючись на роботи О. Бондаря, А. Грищенка, І. Дудика та О.Пономаріва,  у нашому дослідженні визначаємо слово як основну функціонально-структурну і семантичну одиницю мови, що становить звук або комплекс звуків і, характеризується самостійністю і відтворюваністю. Слово функціонує в мові при одночасній реалізації  лексичного й граматичного значень, а також належить до того чи іншого лексико-граматичного або лексико-семантичного розряду слів. Слід зауважити, що слово, як і інші мовні одиниці, на думку Ф. Бацевича, І. Вихованеця, К. Городенської, Л. Мацько, В. Русанівського, переймає функції мови, серед яких крім комунікативної функції,  важливою є й експресивна, бо саме вона забезпечує можливість розкрити неповторний світ людського інтелекту, волі та емоцій. Народна ж лірика, на переконання науковців (О. Федоров, В. Ковальов, А. Коваль, Л. Кулибчук, Л. Дідук), репрезентує дійсність із особливою експресією, образністю, насиченістю

Для аналізу мовних засобів позитивної оцінки було відібрано 100 зразків народної лірики з інтернет-ресурсу «Українські пісні» http://www.pisni.org.ua». До якої у пропорційній кількості (по 25 зразків) увійшли  пісні про кохання, козацькі, дитячі та  жартівливі. Серед аналізованих пісень були як популярні («В кінці греблі шумлять верби»),  так і  відомі обмеженому колу слухачів («Ми зустрілися з тобою у Яремчі», «Ой Дівчина-Орлиця до Козака горнецця», «А-а, кітку» тощо). У аналізі   увагу було зосереджено лише на одній мовній одиниці – слово..

Якісний аналіз мовних засобів ( 315 слів) дозволив визначити дві групи слів:

1) слова, у  лексичному значенні яких закладена позитивна емоційність;

2) слова, які набувають позитивного значення у певних контекстах,   залежно від контексту або ж від конкретної ситуації.

Першу групу представлено такими словами:

−  слова, яким властива органічна позитивна емоційність (кохання, радість, весілля, щастя, нагорода, молодиця, веселий, чарівний, радісно, чудово і т.п.), так наприклад, у пісні про кохання «Ой чорна я си, чорна» зустрічаємо слово з позитивним лексичним значенням: «Зуби якби перли чисті / Циці тлусті і паристі / А все тіло як сніг біло / Аж глянути на ню мило»;

−  слова, в яких позитивність підкреслюється зменшено-пестливими суфіксами  (- оньк-а, -еньк-а, -иноньк-а, -ус-я, -ун-я, -усеньк-а, -унечк-а, -уньчик, -усечк-а, -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк- тощо). Наприклад, Марічко, кумочку, хазяєчко, чарівненько, миленький, біленько, чорнявенький тощо. Яскравим прикладом такого вживання служить жартівлива пісня «Гоп, шіді-ріді»: «Гоп, шіді-ріді, / Марічко люблю тя. / Би тя другі не любили, / Гоп, шіді-ріді, бо порубаю тя».

−  слова, яким притаманна органічна поетичність за рахунок набуття символічного значення у художньому тексті (рожа, калина, орел тощо). Так в більшості народних піснях дівчину порівнюють з калиною, а хлопця - з орлом, наприклад: «Ой дівчина-горлиця / До козака горнеться, / А козак, як орел, Як побачив, так і вмер».

Кількісно друга група слів (які набувають позитивної оцінки у контекстах) менш представлена. Наприклад, слово фраєр за словником української мови має значення пустої, нікчемної людини, але у жартівливій пісні «Я си хлопець молоденький» воно набуває позитивної оцінки: «Я си хлопець молоденький, / Ніхто про мня ніч не зна. / Лем та єдна фраїречка, / Але вона не повість».

 Кількісний частиномовний аналіз мовних засобів позитивної оцінки дозволив визначити, що іменники та прикметники порівняно з  дієсловами та прислівниками частіше стають виразниками позитивної оцінки образа-персонажа. Так у 100 текстах  було визначено 315 слів, що вживаються для позначення позитивної характеристики образу-персонажа, з них 157 іменників, 90 прикметників, 53 дієслова та 15 прислівників.

При аналізі кожної з чотирьох груп слів (іменники, прикметники, дієслова, прислівники) виділялися лексико-семантичні групи. Так, дієслова з позитивною оцінкою були представлені такими ЛСГ:

−        дієслова з семантикою розміщення (танцювати, співати, гуляти, горнутися тощо) притаманні всім розглянутим жанрам (пісні про кохання, козацькі, дитячі та жартівливі): «Шинкарочко, потанцюй! / Підборцями подрібцюй!» («Шинкарочко, потанцюй!»);

−        дієслова на позначення відчуттів (обніматися, цілуватися, кохати, любити тощо), більшою мірою зустрічаються в піснях про кохання, так наприклад, у пісні «Ми зустрілися з тобою у Яремчі» наявні ці дієслова: «Як настала та година розставання, / Обнімались, цілувались аж до рання»;

−        дієслова на позначення психічних станів (любити, відчувати, кохати, радіти, пишатися, хвилюватися, турбуватися тощо) притаманні всім жанрам народних пісень: «Люблю дивитися, / Як ти ідеш по воду» («Ой чорна я си, чорна»);

−        дієслова на позначення міжособистісних стосунків  (оженитися, залицятися, голубити тощо) присутні в усіх жанрах української народної пісні: «Підкручу я вуса, / Може, оженюся, / Бо ми ходим шинок / Залицятись до жінок!» (Шинок і чарочка).

Проведене дослідження, дозволило визначити, що мова народних пісень насичена емоційно-забарвленою лексикою, при тому найбільша кількість слів набувають  позитивної оцінки за рахунок зменшено-пестливих суфіксів, що підвереджує позицію фольклористів про «рафіновану» мову народних пісень про кохання Спираючись на результати аналізу, можемо стверджувати, що найбільш представлена позитивна лексика іменниками, зокрема такими ЛСГ, як на назви осіб за спорідненістю, професією, назви рис зовнішності, особливостей характеру.

Список використаної літератури

1.      Бондар О. І. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія: навч. посібник / О. І. Бондар, Ю. О. Карпенко, М. Л. Микитин-Дружинець. – К.: Академія, 2006. – 368с.

2.      Грищенко А. П. Сучасна українська літературна мова: підручник / [А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ, Н. І. Тоцька, І. М. Уздиган]; за ред. А. П. Грищенка. — [3-те вид.], перероб. і допов. — К.: Вища шк., 1997. — 493 с.

3.      Дудик П. С. Стилістика української мови: навчальний посібник / Петро Семенович Дудик. – К.: Академія, 2005. – 368 с.

4.      Жовтобрюх М. А. Курс сучасної української літературної мови: підручник / М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик. —  К.: Радянська школа, 1965. — 424 с.

5.      Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови: підручник. / Олександр Данилович Паномарів. – [3-тє вид.], перероб. і доповн. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2000. - 248 с.

6.     Удовиченко Г. М. Загальне мовознавство: Історія лінгвістичних учень. / Григорій Михайлович Удовиченко.  – К.: Вища школа, 1980. - 215 с.

7.      Українська мова: енциклопедія / [В. М. Русанівський, О. О. Тараненко, М. П. Зяблюк, Є. А. Карпіловська, І. Р. Вихованець та ін.]. — [2-ге вид.], перероб. і допов. — К.: Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с.

8.      Українські пісні [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.pisni.org.ua

Дорофєєва Юлія,

студентка групи УА 3

Науковий керівник:

канд.. пед. наук Попова О.А.