УКРАЇНСЬКА ЗООФРАЗЕОЛОГІЯ: СЕМАНТИКА Й СТРУКТУРА ФРАЗЕМ

 Студентська науково-практична конференція, присвячена Дню науки
  «Сучасні орієнтири філологічних досліджень»

 

View more PowerPoint from shinshilla

Фразеологізми в українській мові вивчаються здавна. Найбільший вклад у теоретично-наукове осмислення і характеристику фразеологізмів української мови внесли такі україністи, як Л.Г.Скрипник, Ф.П.Медведєв, О.С.Юрченко, М.Ф. Алефіренко, Л.Г.Аксентьєв, В.М.Білоноженко, І.С.Гнатюк, Ю.Ф.Прадід, А.Івченко, В.Д.Ужченко, Д.В.Ужченко.

Актуальність роботи визначається тим, що питанням дослідження зоофразеологізмів у сучасній лінгвістиці на сьогодні не відведено належної ролі. У якому б на широкому матеріалі літературних і локальних стійких мовних одиниць поряд з особливостями формування, динаміки й мотивування ЗФ розглядався характер віддзеркалення в них позамовної дійсності.

Об’єктом дослідження стали фразеологізми з компонентом – фаунонімом української літературної мови .

 Предметом дослідження стали семантика і структура фразем.

 Мета дослідження - визначити семантику й структуру українських зоофразеологізмів, у яких відбивається позамовна дійсність.

  Поставлена мета зумовлює вирішення основних завдань:

- установити основні фразеосемантичні групи зоофразеологізмів;

- показати структурно-семантичну суть зоофразеологізмів;

- з'ясувати роль конотативного компонента в семантичній структурі зоофразеологізмів;

- виявити чинні структурно-семантичні зоофразеологічні моделі.

Методи дослідження: описовий та порівняльно-історичний методи, прийоми структурно-семантичного моделювання .

Науковою основою дослідження стали праці:

- О.О. Потебні, І.І. Срезневського, О.О. Шахматова , Ф.Ф. Фортунатова,  у яких було закладено передумови теорії фразеології;

- В.Виноградова, у яких були поставлені питання про основні поняття фразеології;

- Ужченко В.Д., Ужченко Д.В., у яких висвітлені основні питання семантики та структури української фразеології.

Матеріалом дослідження стали вибірки з фразеологічних словників,збірників прислів’їв  та приказок.

Фразеологія як лінгвістична дисципліна складалася зусиллями багатьох учених, проте насамперед виокремлюється серед них саме О.Потебня.  Він стояв біля витоків історичної фразеології, розглядав мовні явища української мови в широкому контексті культури, духовного життя народу (звичаї, повір'я, обряди), хоч провідним для нього був генетично-історичний підхід до лінгвістичних фактів, у тому числі й фразеологічних.

Існує кілька класифікацій фразеологічних одиниць. Найбільшого поширення набула класифікація фразеологізмів, запропонована В.Виноградовим. Відповідно до цього розрізняють три типи фразеологізмів – фразеологічні зрощення (бити байдики,точити ляси,з’їсти собаку,пиши пропало, чорта з два, сон в руку), фразеологічні єдності ( вітер в кишенях свистить, кров з молоком, тримати камінь за пазухою, без ножа різати,прокатати на вороних,сон рябої кобили) і фразеологічні сполучення (прибитий горем,голуба кров,Хома не вірний).

Незважаючи на те, що вивченню  зоофразеології присвячена досить багато наукових праць, у них розглядаються фразеологізми певної групи або лише в одному аспекті (порівняльному, зіставному), або дослідження присвячується фразеологізмам з одним чи декількома зоонімами (фразеологізми з компонентом собака, кінь тощо). Проте наявність зазначених праць свідчить про наукову актуальність вивчення саме цього пласту лексики. 

Пильна увага приділялася зоофразеології в дослідженнях О.Потебні, М. Сумцова, М. Костомарова, П. Чубинського та ін. Важливою є думка про те, що імена-зооніми, стаючи компонентами ФО, які зберігають свій емоційно-оцінний потенціал.

  У межах ФТГ зоофразеологізмів можна виділити:

1) ЗФ зі значенням якісної характеристики особи, що передають а)загальну характеристику особи:  покірливе теля, біла ворона; б)вікову характеристику: старий горобець, старий лис; в) фізичну силу /слабкість, спритність / неспритність: сильний як ведмідь (бик, віл), слабкий як кошеня, легкий як метелик, незграбний як слон;

2) ЗФ зі значенням фізичного і психічного стану людини: і вола з'їв би, коти шкребуть на серці в кого, підмухою;

3) ЗФ зі значенням поведінки чи реакції особи: і вухом не веде, завиляти хвостом, закусити вудила;

 4) ЗФ зі значенням зовнішнього вигляду, портретної характеристики особи: товстий як слон, хоч цуценят бий, ходити гоголем;

5) ЗФ зі значенням дії, занять особи: звивати гніздо, ловити рибу в каламутній воді, нести ярмо;

6)ЗФ зі значенням обставинної характеристики дії: гуде як бугай у болоті, метатися як загнаний звір, летіти як на крилах;

7) ЗФ зі значенням якісної характеристики предмета: на риб'ячому пуху, і собака не вгризе, осине гніздо, на курячій ніжці;

 8) ЗФ зі значенням кількісної характеристики (міри) предметів чи характеристик, пов'язаних з особою:як кіт наплакав;

9) ЗФ зі значенням часу: до других (третіх) півнів, коли рак свисне, як горобці вперед хвостами полетять;

 10) ЗФ зі значенням сприйняття відстані у просторі, місця або напрямку дії: де козам роги правлять, куди ворон кісток не заносить; хоч конем грай;

11) ЗФ із значенням побажань, емоціональності: ні пуху ні пера, щоб тебе вовки з'їли ;

12)ЗФ як образні перифрази назв предметів, істот (осіб): собача радість, козяча ніжка, благородні птахи, пернаті друзі, вовки моря.

Зоофразеологія — це численна, активно функціонуюча фразеотематична група, що становить окрему підсистему загального корпусу української фразеології, досить повно репрезентуючи різноманітні сфери матеріального й духовного життя українців, вияви їхньої етнокультури (вірування, повір'я, обряди).

  У ході дослідження виокремлено і проаналізовано  3 групи ФО, а саме ФО з компонентами зоонімами ссавці, птахи, комахи. Дані виявилися такими: перша група ссавці нараховує 101 ФО; друга група птахи –39 ФО; найменшою за кількісною ознакою виявилася третя група комахи – 20 ФО.

В групі ссавці виокремлено два види зоофразеологізмів: дикі (ведмідь, вовк, лисиця,заєць ( крутитися як білка в колесі, ведмідь на вухо наступи, ділити шкуру невбитого ведмедя, вовк в овечій шкурі)) та домашні (коти, воли, коні, корови, собаки та ін. (дійна корова,вертіти язиком як корова хвостом,як корова язиком злизала,як порося на орчику величатися, ні пес ні баран)).

Можна зробити висновок, що зоофразеологізми надають мові експресивної емоційності, створюючи яскравий ряд асоціацій. ФО із зоосемічним компонентом характеризуються подвійним смислом, і значення складових слів стійкого словосполучення створюють певну картину, але фактичне значення всієї одиниці створює цілком новий образ.

1.Ужченко Д.В. Семантика українських зоофразеологізмів в етнокультурному висвітленні / Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук. – Х., 2000.

      Степанова Ольга

                                                                         студентки групи УМ 3

Науковий керівник:

Надточій В.В.