Активізація навчальної діяльності шестикласників на уроках літератури засобами проблемних методів

Студентська науково-практична конференція, присвячена Дню науки
«Сучасні орієнтири філологічних досліджень»

Концепція літературної освіти у XXI століття зазнала значних змін. Основним її завданням сьогодні є виховання творчого читача із самостійним критичним мисленням, формування гуманістичного світогляду, загальної культури, естетичних смаків особистості.

У зв’язку з цим надзвичайно важливим на уроках літератури є забезпечення активізації навчальної діяльності учнів.

Проте положення нової концепції літературної освіти  ще недостатньо знайшли своє втілення в роботі середніх навчальних закладів, тому засоби активізації навчальної діяльності нешироко використовуються у сучасній школі.

Використання проблемних ситуацій вбачається  одним із ефективних шляхів вирішення цієї проблеми, адже сприяє виробленню мотивів і розвитку мотивації навчально-пізнавальної діяльності та формує основні уміння компетентного читача.

Актуальність нашого дослідження зумовлено необхідністю теоретичного обґрунтування прийомів створення проблемних ситуацій, їх типів, функцій та переваг перед традиційними, а також  практичних рекомендацій до застосування проблемних методів на уроках української літератури у шостому класі.

Мета роботи полягала у теоретичному  обґрунтуванні та розробці системи роботи із застосування проблемних методів на уроках української літератури в 6-му класі.

Шляхом вивчення науково-педагогічної та методичної літератури з проблем викладання української літератури в школі та застосування проблемних методів розкрито поняття проблемності у навчанні, проблемного підходу, проблемних методів, проблемної ситуації.

Нами було визначено, що, хоча теоретичні розробки проблемного навчання досить різнобічні, адже поняття «проблемне навчання» вчені відносять до різних категорій, укладаючи в нього різний зміст, під проблемним навчанням слід розуміти тип розвиваючого навчання, спрямованого на активне оволодіння учнями знаннями, формування прийомів дослідницької пізнавальної діяльності, залучення до наукового пошуку, творчості.

У ході роботи над проблемою дослідження було виявлено чіткі переваги проблемного навчання перед традиційним (пояснювально-ілюстративним), які полягають у тому, що такий тип навчання розвиває:

- розумові здібності учнів, як суб'єктів навчання;

- викликає інтерес до навчання і відповідно сприяє виробленню мотивів і мотивації навчально-пізнавальної діяльності;

- пробуджує творчі нахили учнів;

- виховує самостійність, активність та креативність студентів;

- сприяє формуванню всебічно розвинутої особистості, спроможної вирішувати майбутні професійні та життєві проблеми.

Окремої уваги заслуговує поняття проблемного методу. Аналіз матеріалу дозволяє стверджувати, що під проблемними методами вчені розуміють ті, що засновані на створенні проблемних ситуацій, активній діяльності учнів, що полягає у пошуку та вирішенні складних завдань, які потребують актуалізації знань, аналізу, уміння бачити за окремими фактами явище, закон.

Тобто при використанні таких методів учні самостійно добувають знання, вирішуючи проблемні ситуації, що були створені вчителем.

У роботі за основу взято класифікацію І. Лернера, який виділив три проблемні методи: 1) проблемний виклад (створивши проблемну ситуацію, викладач не лише подає остаточне вирішення проблеми, але й демонструє сам процес вирішення); 2) частково-пошуковий (викладач планує кроки вирішення проблеми, а учень самостійно її вирішує); 3) дослідницький (викладач організовує творчу, пошукову діяльність учня з вирішення нових проблем).

Методом зіставлення та узагальнення наукових даних з проблемами дослідження нами було визначено, що більшість дослідників погоджується у тому, що основу теорії проблемного навчання становить поняття проблемної ситуації, тобто інтелектуального утруднення людини, яке виникає у випадку, коли вона не знає, як пояснити явище, факт, процес дійсності, не може досягнути мети відомим їй способом дії. Це, на думку вчених, спонукає людину шукати новий спосіб пояснення чи спосіб дії.

У результаті дослідження нами було виявлено, що хоча й існує багато підходів до визначення типів проблемних ситуацій та їх різновидів, більшість науковців в основу класифікації поклали принцип невідповідності або суперечності в структурі знань, умінь і навичок учнів, і виділили наступні типи проблемних ситуацій:

–                    проблема невідповідності між системою знань учнів і вимогами, що виникають під час розв'язання нових навчальних завдань;

–                    проблема вибору учнем із системи знань найнеобхіднішої, що й дасть можливість розв'язати завдання з неповними даними або з надмірним числом даних;

–                    суперечність між теоретично можливим способом розв'язання завдання і практичною нездійсненністю способу розв'язання.

–                    проблема, коли учні стикаються з новими практичними умовами застосування вже набутих знань порівняно з попередніми умовами навчання, в яких ці знання набувалися.

Аналіз нормативних документів шкільного курсу літератури, методичного забезпечення використання проблемних методів навчання, а також стану використання проблемних методів у викладанні літератури, дозволив визначити, що проблемний підхід до навчання реалізовується у школі лише за допомогою проблемних запитань, на які пропонується дати відповідь.

Проведений констатувальний експеримент, що передбачав аналіз конспектів уроків студентів-практикантів четвертого та п’ятого курсів, показав, що студентами застосовується лише метод проблемного викладу, що стосується частково-пошукового та дослідницького методу, то якщо вони й застосовуються, технологія їх реалізації не дотримується.

Для ефективної організації активізації навчальної діяльності учнів цього недостатньо,тому одним із найважливіших завдань виступає розробка системи роботи з використання проблемних методів, що забезпечувала б ефективну активізацію навчальної діяльності шестикласників на уроках української літератури.

Розроблена нами система роботи із застосування проблемних методів, спрямована на активізацію навчальної діяльності та пізнавальної самостійності шестикласників, включає 7 типів проблемних ситуацій.

Побудова цієї системи здійснювалась з урахуванням:

а) вікових психологічних особливостей сприйняття учнями шостого класу;

б) етапів та завдань роботи над художнім твором;

в)  типів суперечностей в основі проблемних ситуацій;

г) поетапної роботи над вирішенням проблеми;

 д) місця проблемного методу в структурі уроку;

ü    Важливо зауважити, що усі розроблені проблемні ситуації відносяться до частково-пошукового методу навчання. Ми вважаємо найдоцільнішим застосування саме цього методу у навчальному процесі, адже він передбачає оптимальний рівень самостійності учня на уроці (учень під керівництвом викладача діє самостійно: викладач висуває проблему, разом з учнями накреслює шлях її вирішення і ставить допоміжні запитання, а учні самостійно вирішують тільки окремі частини загальної проблеми), у той час, як проблемний виклад її (самостійності)не передбачає, а дослідницький метод характеризується вищим рівнем самостійності, до якого учні ще непідготовлені та який викличе значні затрати часу на уроці.

Таким чином, розроблена система уроків, на яких учителем створюються проблемні ситуації різних типів, включає:

– створення проблемної ситуації на основі ідейного наповнення твору (Тема уроку «Микола Вороний «Євшан-зілля»);

– створення проблемної ситуації на основі жанрової приналежності твору (Теми уроків: «Прихований повчальний зміст казок-притч (за твором Емми Андрієвської «Казка про Яян», «Природа – це казка, яку треба читати серцем» (за твором Лесі Українки «Тиша морська»);

– створення проблемної ситуації на основі художніх особливостей поеми (Під час роботи над твором Т.Г. Шевченка «Іван Підкова»);

– створення проблемної ситуації на основі епіграфа до уроку (Тема уроку: «Зіткнення неповторності й буденності в поезії Ліни Костенко «Кольорові миші»);

– створення проблемної ситуації на основі суперечностей закладених у образі головного героя (Тема уроку «Оповідання Євгена Гуцала «Олень Август»);

– створення проблемної ситуації на основі портрета письменника (Тема уроку: «Всеволод Нестайко – відомий у світі український дитячий письменник. «Тореадори з Васюківки» (фрагменти з повісті)»).

На уроках літератури  проблемні ситуації можуть створюватися на етапі ознайомлення з особистістю автора;  на етапі підготовки до сприйняття твору і розв’язуватися упродовж уроку; на етапі опрацювання елементів теорії літератури; на етапі аналізу художнього твору.

Важливо зазначити, що застосування проблемних ситуацій у навчальному процесі передбачає поетапну роботу:

1) поява відчуття складності проблеми;

2) виявлення та визначення проблеми;

3) представлення можливого рішення;

4) вирішення проблеми шляхом спостережень та експериментів;

5) узагальнення й систематизація, які призводять до висновку.

Таким чином, проведене дослідження дозволяє стверджувати, що проблемне навчання є ефективним засобом активізації навчальної діяльності учнів на уроках літератури, адже

розв’язання проблемних ситуацій  сприяє олюдненню образу митця, виникненню інтересу до знайомства з твором, спонукає до його всебічного аналізу художнього твору.

У процесі розв’язання проблемних ситуацій створюються природні пошукові ситуації, що спонукають до пошуку відповідей на питання, пов’язані з аналізом художнього твору, визначення його жанрових, композиційних, мовностильових особливостей, створення характеристик образів, що відповідно підвищує рівень розуміння змісту твору, допомагає з’ясувати його ідейно-тематичне спрямування, осягнути художню цінність твору.

Проблемні ситуації є ефективним знаряддям вчителя у формуванні свідомого і зацікавленого учня.