Міжвузівські студентські
наукової читання
«З погляду вічності», присвячені
200-річчю
від дня
народження Тараса Шевченка
Україна та Росія з
давніх часів були сусідами та розвивались пліч-о-пліч. Їхні культури
споріднені, та й мотиви творчості митців обох держав, якщо не одні й ті ж, то
дуже подібні.
Коли ми порівнюємо
українську та російську літературу, говорячи про визначних її представників, ми
не можемо обійти стороною славнозвісні імена Тараса Шевченка та Олександра
Пушкіна. Ці поети стали не тільки символами своєї доби, вони стали уособленням
літератури своєї країни, її вінцем. Згадаючи спільне минуле обох держав, ми
розуміємо, що одні й ті ж історичні події не могли не відобразитись у творчості
представників обох літератур. Тим паче, якщо їх об’єднує не тільки історія, але
й спільні території. Тому між Пушкіним та Шевченком можна провести паралель, та вважати їх схожими явищами у
мистецтвах обох країн.
Царський уряд
вважав обох поетів ненадійними, бунтівними, навіть небезпечними особами. Але
ставлення до них було різним – Пушкін був дворянином, тому йому не дісталось
такої жорстокої долі, як кріпаку Шевченку.
Олександр Пушкін
був знайомий з українськими традиціями, захоплювався ментальністю нашого
народу. У поемі «Полтава» ми знаходимо рядки, що підтримують прагнення гетьмана
Івана Мазепи до звільнення України, побудови самостійної демократичної держави.
Як відомо, й через усю творчість Тараса Шевченка проходить мотив боротьби за
звільнення України.
Великий український
поет довгий час перебував у Петербурзі, до якого потрапив разом зі своїм паном.
Там і проявився його талант до малювання та поезії, що став так званим
«квитком» у вільне життя кріпака Шевченка. Поет створив декілька творів
російською мовою, до якої він завжди виражав шанобливе ставлення.
У Пушкіна та
Шевченка є велика кількість спільних рис як в біографічному плані, так і в
творчому. Проте, це поети зовсім різного походження, різних поглядів, та з
кардинально різними долями.
Чимало спільних
мотивів, тем, та навіть художніх образів є у творах Пушкіна та Шевченка. Однією
з них є тема села. Пушкін любив село, в «дєрєвнє» він вбачає спокій і притулок
для своєї душі. Він зневажає, засуджує усе те зло, що заважає життю селян,
порушує та нівечить його. В той час Тарас Григорович з народження є селянином,
кріпаком. Кому, як не йому захищати село та засуджувати його гніт? Хто, як не
він, краще знає справжню красу природи рідного краю у сільській місцевості?
Пушкін кидає виклик
царському уряду, підтримуючи у своїх творах декабристів, а коли їх повстання
було придушене, він пише відоме «Послание в Сибирь», що закінчується вірою в
те, що «оковы тяжкие падут, темницы
рухнут – и свобода вас примет радостно у входа, и братья меч вам отдадут».
Ціла низка творів Шевченка присвячена заклику до боротьби проти влади, до
знищення царизму та кріпосної системи: «а
щоб збудить хиренну волю, треба миром, громадою обух спалить, та добре
вигострить сокиру – та й заходиться вже будить», «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров’ю волю
окропіте, і мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій, не забудьте пом’янути
незлим тихим словом». Та водночас Великий Кобзар закликав слов’янські
народи до братерського єднання та спільного опору будь-яким загарбникам: «обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю».
Тож, хоч і в
творчості цих великих письменників є багато спільних рис, та кожна з них є
самодостатнім, яскравим явищем у світовій літературі. Їхні твори вивчають, ними
зачитуються, і хоча з часу їхнього написання вже пройшло близько 200 років,
поезія Тараса Шевченка та Олександра Пушкіна залишається все такою ж актуальною
та живою.
Кулій Марія,
студентка V курсу історико-філологічного факультету Севастопольського міського
гуманітарного університету
Науковий керівник:
Мельник Т.В., професор кафедри української філології СМГУ, к. пед. н., доцент.
Немає коментарів:
Дописати коментар