СПЕЦИФІКА ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ ПОЕЗІЇ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ОЛЕКСАНДРОМ ТВАРДОВСЬКИМ

Міжвузівські студентські наукової читання

«З погляду вічності», присвячені 200-річчю

від дня народження Тараса Шевченка

Статтю присвячено дослідженню особливостей перекладу поезій Т.Г.Шевченка  Олександром Твардовським.

 Ключові слова: переклад, оригінал, інтерпретатор, художній текст.

Вступ. Творчість геніального українського поета Т.Шевченка завжди викликала великий інтерес i схвалення діячів російської культури.

Так, А.Чехов в одному з листів до А.Кримського писав: "Я люблю украинский народ, который дал миру такого титана, как Тарас Шевченко" [2, 201].

Актуальність дослідження. Патріотична спрямованість, народність, висока естетична цінність шевченківських поезій пробуджували інтерес у читачів й викликали потребу перекладу його творів російською мовою. Завдяки величезній праці перекладачів та популяризаторів творчості Шевченка його поезія дійшла до широкого кола читачів, які не володіють українською мовою.

Уже друге століття триває робота над відтворенням шевченківської поезії російською мовою, а дедалі зростаючі читацькі потреби та вдосконалення перекладацької майстерності висувають усе вищі вимоги й відкривають нові можливості.

 Перекладами творів Т. Шевченка займалися: М. Асеєв, В. Рождественський, В. Інбер, В. Луговськой, М. Свєтлов, М. Ісаковський, Б. Пастернак, А. Тарковський, О.  Сурков та багато інших.

Особливе мicцe серед перекладачів творів Т. Шевченка посідає Олександр Твардовський. Він переклав російською мовою близько двадцяти поезій українського класика, поему «Гайдамаки». У своїх статтях О.Твардовський звертав увагу на те, що перекладачу необхідно вловити й передати національний колорит оригіналу, його специфічні риси. Cвої теоретичні погляди російський поет втілював в інтерпретації творів Т.Г.Шевченка.

Мета статті. На основі оригіналів поезій Т.Г. Шевченка дослідити особливості перекладу О. Твардовського.

До питання перекладу поезій Т.Г. Шевченка різними мовами світу, в тому числі й російською, зверталися такі мовознавці та науковці, як Л. Пиріг, М. Зеров, В. Шубравський, Т. Зарицька, І. Мазур.

Розглянемо кращі, на нашу думку, переклади поезій українського поета, що ввійшли до "Кобзаря" 1954 року, здійснені О.Твардовським.

В 1838 році, удалечині від батьківщини Шевченко пише «Думку» («Тяжко-важко в світі жити» [Гатчина, 1838, 2 листопада]). Простими, проникливими словами поет говорить про розбите життя, про глибоку самотність свого героя, людську непотрібність. Мотив самоти посилюється невідбутним коханням. У перекладі Твардовського передається емоційно-образний зміст оригіналу. Наявність еквівалентної лексики у споріднених мовах дозволяє майже дослівно перекласти вірш:

Оригінал: Тяжко - важко в cвіті жити / Сироті без роду / В того доля ходить полем, / Колоски збирає; /А моя десь, ледащиця, / За морем блукає [3, 79].

Переклад: Тяжко, тяжко жить на свете/ Сироте без роду/ Чья-то доля ходит полем,/ Колосья сбирает;/ А моя-то, знать, за морем,/ Без пути блуждает [4, 51].

Відсутність російського еквівалента слову «ледащиця» не заважає перекладачу у відображенні  відтінків почуття героя, не порушує ритмічного ладу поезії. Рядки «Багатого губатого дівчина шанує» перекладено «Ведь богатый, хоть горбатый – Девушка приветит», - зберігається іронія автора.

Там, де не може бути дослівного перекладу, інтерпретатор знайшов вдалі смислові еквіваленти: «утопився... щоб не нудить світом» - «утопился б - надоело по людям скитаться». «Надо мною, сиротою, сміється, кепкує» - «на мою ж любовь насмешкой свысока ответит» i т.п.

Проте, на наш погляд, в перекладі є відхилення від оригіналу, які дещо зменшують трагічність образу «сироти без роду». Повну самітність героя Шевченко передає ємною фразою «Нема куди прихилиться...». В перекладі вона не відтворена. Шевченківські рядки «Пішов козак, сумуючи, нікого не кинув» поглиблюють мотив самоти. Переклад: «И ушей казак далеко, ни с кем не прощался» - припускає думку про волевиявлення самого героя. Кінцівка вірша українського поета побудована на контрасті «смерть – життя» (сяюче сонце): Умираючи дивився,/  Де сонечко сяє.../ Тяжко -  важко умирати/ У чужому краю! [3, 12]

В інтерпретації  О.Твардовського природа співзвучна стану героя:

Умирал — смотрел, как сонце / За морем садится... / Тяжко, тяжко на чужбине / С жизнью распроститься! [4, 52]

Але за емоційним впливом образи тотожні крім того, в перекладі поет уникає повторення  «умираючи – умирати» й використовує точну риму «садиться – распроститься».

Духовна сила Кобзаря, його нерозривний зв'язок з батьківщиною, пристрасне бажання бачити Україну вільною – все те, що звучить в його «Заповіті» [Переяслав, 1845, 25 грудня], відображено в перекладі О.Твардовського.

Оригінал:  I мене в сім’ї великій,/ В сім’ї вольній, новій,/ Не забудьте пом'янути/ Незлим тихим словом[3, 234].

Переклад: И меня в семье великой,/ В семье вольной, новой, / Не забудьте — помяните/ Добрым тихим словом[4, 353].

Деякі відхилення від першоджерела спостерігаються в першій та другій строфах. Перенесення четвертого рядка оригіналу «На Вкраїні милій» у другий рядок перекладу: «На Украине милой», можливо, пов'язано з прагненням поета вже у перших рядках вірша показати російському читачу патріота-українця.

«Заповіт»приваблював багатьох перекладачів, але далеко не всім російським поетам вдалося передати поліфонію вірша, відтворити ту духовну силу автора, яка звучить в кожному рядку. Твардовський добивається ідентичного звучання поезії, він органічно вживається в образ шевченківського твору, передає його мелодику.

Не менш вдалим видається переклад „NN" [Орська фортеця, 1847]:

Оригінал: ... Toдi так приязно молилось,/ Чого так весело було?/ Господнє небо i село,/ Ягня, здається, веселилось!/ I сонце гріло, не пекло!.. [3, 268]

Переклад: ...Так сладко, радостно молилось,/ Так сердце весело говело,/ Казалось, небо и село/ И даже стадо веселилось,/ И сонце грело — не пекло!.. [4, 410]

Твардовський відчуває нюанси обох мов, йому вдалося глибоко передати зміст вірша великого поета.

Головною темою для Шевченка є страждання, самітність, i для поета-перекладача дуже важливо підхопити мотив душевного болю.

Твардовський дослівно переклав ключові фрази: «Не дав мені бог нічого!», «Не був би в світ юродивим...». Він яскраво показав картину безнадійності та суму: «Ничего господь мне не дал», «Тоска наполнит грудь мою», «Не слыл юродивым, Не знал бы горемычной доли».

Висновки. Отже, можна стверджувати, що кращi переклади творів Т.Г.Шевченка наближаються до того найвищого рівня майстерності, якого сам Т.Г.Шевченко вимагав від перекладача, а саме: щоб переклади точно відтворювали оригінал, щоб вони були такі ж прекрасні, як i оригінальна поезія.

Не зважаючи на поодинокі відхилення від українського тексту, переклади О.Твардовського відбивають органічну структуру оригіналу: емоційно-образний зміст віршів, ритміко-інтонаційний лад та ідейний зміст, який сполучається з національною специфікою. Це пояснюється тим, що Твардовський мав поетичний дар показати висоту народнoї моралі i глибоко розумів естетичну цінність поезії Шевченка.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1. Чехов А. П. Полное собрание сочинений и писем: В 30 т. Сочинения: В 18 т / А.П.Чехов / Под ред. Л. М. Долотова, В. Б. Катаева, А. С. Мелкова, Н.А. Роскина, М. А. Соколова. – М.:Наука, 1983. – Т.16. – 624 с.

2. Чуковский К. И. Высокое искусство. Принципы художественного перевода / К.И.Чуковский. – СПб.: Авалонъ, Азбука-классика, 2008. – 448 с.

3. Шевченко Тарас. Кобзар : поезія; з ілюстраціями Софії Караффи-Корбут / Тарас Шевченко. – Львів: Каменяр, 2011. – 871 с.

4. Шевченко Т. Кобзар : вірші / Т. Г. Шевченко; ред. А. Дейча, М. Рильського, Н. Ушакова. – М. : Художественная литература, 1974. – 744 с. – (рус. яз.)

Яхно Ірина, студентка ІV курсу спеціальності «Українська мова та література» Севастопольського міського гуманітарного університету.

Науковий керівник: Макаренко Лариса Вікторівна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української філології Севастопольського міського гуманітарного університету.